Harvey Ball, Franklin Loufrani та обличчя, яке належить усім
Один намалював усмішку за 45 доларів і так її й не зареєстрував. Другий дав їй ім’я та збудував на ній ліцензійну імперію.
Десять хвилин у Вустері
У грудні 1963 року страхова компанія State Mutual Life Assurance з Вустера, штат Массачусетс, мала проблему: після злиття з іншою фірмою працівники ходили пригнічені. Керівництво вигадало «кампанію дружби» й замовило графіку в місцевого рекламного художника, ветерана Другої світової війни, — Harvey Ball. Ball сів і намалював жовте коло, два овальні оченята й усмішку. На це пішло близько десяти хвилин. Він отримав 45 доларів.
Оригінал не був досконалим — одне око трохи більше за друге, а усмішка не зовсім симетрична. Намальовано рукою, а не циркулем. Компанія надрукувала перші сто значків; до кінця кампанії роздала понад сто тисяч.
Обличчя без власника
Ні Ball, ні компанія не зареєстрували малюнок. На початку 1970-х брати Bernard і Murray Spain, власники крамниць листівок у Філадельфії, додали до обличчя гасло «Have a Nice Day» і почали масово його виробляти. До 1971 року було продано понад 50 мільйонів значків з усмішкою.
Ball не заробив на цьому більше жодного цента. Його син згадував, що батько ніколи про це не шкодував — листи з подякою з усього світу були йому миліші за роялті. Він заснував World Smile Day, який відзначають у першу п’ятницю жовтня. Помер 2001 року. На його надгробку — усмішка.
Найпростіший малюнок у світі виявився й найважчим для того, щоб залишити його собі.
Добрі новини в Парижі
По той бік океану Franklin Loufrani, французький журналіст і фахівець із ліцензування, втомився від заголовків про війну у В’єтнамі та Ніксона. Він запропонував щоденній газеті France-Soir акцію «Prenez le temps de sourire» — «Знайдіть час усміхнутися». Кожна добра новина в газеті отримувала позначку: жовте обличчя. Акція стартувала 1 січня 1972 року. Кажуть, ця жовта усмішка стала першим кольором, що будь-коли з’явився на чорно-білій першій шпальті газети.
Loufrani зробив те, чого не зробив ніхто в Америці: зареєстрував обличчя як торговельну марку і дав йому ім’я — Smiley. Він надрукував десять мільйонів наліпок і роздав їх безкоштовно. Незабаром з’явилися перші ліцензії, серед них шоколадне драже Mars з усмішкою на кожній цукерці.
Від наліпки до бренду
1996 року компанію перейняв син Franklin, Nicolas Loufrani, і заснував у Лондоні The Smiley Company. Він зареєстрував бренд приблизно в сотні країн і перетворив логотип на стиль життя. Сьогодні Smiley співпрацює із сотнями ліцензіатів — від Nutella та McDonald’s до Moschino та Fendi, — а компанія передає частину прибутку до власного благодійного фонду. Усмішка з’явилася навіть на церемонії відкриття Олімпійських ігор 2012 року в Лондоні.
Дві історії
То хто ж вигадав Smiley? Досить покласти обидва обличчя поруч.
Схожість важко не помітити. Історики дизайну зазвичай називають автором малюнка, що розлетівся світом, Harvey Ball. The Smiley Company наголошує, що саме Franklin Loufrani першим зареєстрував усмішку й зробив із неї бренд. І те, й інше — правда. Ball дав світові обличчя. Loufrani дав йому ім’я — і власника.
Зрештою, це саме жовте обличчя веде просто до емотиконів та емодзі, якими ми сьогодні пишемо щодня. Мало який малюнок прожив таке довге життя.
Епохи усмішки
Лампи Smiley від нідерландської студії Mr Maria вже чекають у нас — жовті й рожеві, від 11 до 40 см.
Переглянути лампи →Читайте також: Miffy: Dick Bruna · Лава-лампи повертаються · Стежте: Smiley